Відкритий, харизматичний, надзвичайно привітний, із щирою посмішкою і сповнений особливою енергетикою – саме таким ми знаємо Андрія Возницького. Онук легендарного академіка, мистецтвознавця, ангела-охоронця українських музеїв і культурного надбання Бориса Возницького! Талановитими не стають, ними народжуються, і пройшовши довгий шлях навчання та становлення, Андрій перетворився на майстра, роботами якого захоплюється весь мистецький світ! А ще разом зі своєю дружиною Олесею вони створили власну майстерню, двері якої завжди привітно відчинені для гостей і друзів. Неможливо не захоплюватися творчою атмосферою та інтер’єром, надзвичайною енергетикою, яка охоплює, проникає всередину і наповнює вас світлом!

Цієї осені відчути дивовижну атмосферу майстерні Возницьких змогли й учасники «Срібного мольберта». Наші студенти завітали в гості до подружжя, щоб поспілкуватися і на власні очі побачити простір, де народжуються ідеї та нові роботи. А тепер Андрій ділиться з нами своїми враженнями від цієї зустрічі, як він вперше долучився до експертної ради, як саме обирав роботи і яким він побачив конкурс.

 «Я оцінював навіть не рівень роботи, а рівень світогляду молодого художника»

– Андрій, цієї осені ти вперше долучився до роботи експертної ради конкурсу «Срібний мольберт». Нелегке це завдання – переглянути сотні робіт! Як оцінював, за якими критеріями?

– Оцінка творів мистецтва не має критеріїв. Я оцінював навіть не рівень роботи, а рівень світогляду молодого художника. Зробити красиву роботу може багато хто, але у майбутньому буде цінуватися не краса, а ідея. Художник має розкрити емоцію та ідею, комунікацію з глядачем – цими двома принципами я  керувався, звертав на них увагу.

– Задоволений рівнем молодих митців?

– Так! Справді серед поданих на конкурс робіт були дуже сильні, приємні, атмосферні. Взагалі для себе я помітив, що рівень учасників конкурсу дуже високий. Щиро кажучи, набагато вищий, ніж у молоді в часи мого студентства. 

«Коли ти працюєш і постійно отримуєш задоволення від роботи, це круто!»

– Як пройшла зустріч у вашій майстерні з учасниками «Срібного мольберта»? Отримав фідбек?

– Це вдруге у нашій майстерні така кількість людей за раз! Я завжди радий бачити у нас гостей, бо для мене дуже важлива комунікація зі світом. А студенти – це світ майбутнього, це люди майбутнього. Я радію, що можу деякою мірою вплинути на формування світогляду майбутнього покоління. Думаю, для мистецької молоді важливо бачити правильну атмосферу, де створюються та експонуються роботи. І, напевно, я отримав більше емоцій від цієї зустрічі, ніж студенти! (Усміхається! – Авт.) 

– Андрій, мабуть, багато разів ти вже відповідав на це питання, та все ж: з чого починалася твоя творчість?

– Моя родина пов’язана з мистецтвом, у домашній бібліотеці переважали книги про мистецтво, тому з дитинства я малював. А щодо скульптури, то вперше я спробував творити на симпозіумі скульпторів, що відбувався в Олеському замку. Я був підлітком, а старші скульптори створювали великі роботи з каменю. Мені було цікаво, я попросив спробувати і мені дали камінь та інструменти… Неймовірно сподобалося!

– Із яким матеріалом працюєш?

– Працюю з глиною, бронзою, деревом, каменем. Не можу сказати, що краще чи зручніше, бо кожен період життя пов’язаний із певним матеріалом, час від часу з’являються нові, які відкриваю для себе. Я аналізую кожен новий матеріал, що з’являється перед очима як такий, що може бути придатний для створення чи перетворення – чи то камінь із морського берега, чи то коріння старого дерева. Стараюся уявити, думаю, як те, що я бачу довкола себе, можна трансформувати у якусь творчу річ…

– Що важливе для тебе у творчості?

– Я постійно ставлю собі це питання і відповідь щороку інша. Творчість – це велика частина мого життя, яка приносить мені задоволення! Тому головне – це щирість у творчості. Обставини часто змушують художника наслідувати модні тенденції певного часу, але важливо не прогинатися під нього, а вибирати свій шлях. Потрібно творити щиро – так, як відчуваєш...

– …і тоді творчість приноситиме задоволення?

– Відверто кажучи, багато викладачів мені казали, що художник не має бути задоволеним – він має мучитися. Я не згідний! Усе має бути у творчому кайфі! Коли ти працюєш і постійно отримуєш задоволення від роботи, це круто! 

«Важливо вибрати свій шлях і не прогинатися під вимоги часу. Потрібно творити щиро – так, як відчуваєш»

– У чому унікальність конкурсу «Срібний мольберт»?

– «Срібний мольберт» – це не тільки надважлива подія для старту молодих конкурсантів, а й перший сигнал наближення грандіозних змін у мистецькому і культурному житті нашого регіону. Унікальність конкурсу в тому, що студенти з різних куточків України і світу творять, імпровізують через призму атмосфери Закарпаття, і це справді дуже цікаво!

– Андрій, як ти вважаєш, чому молодим митцям варто брати участь у «Срібному мольберті»?

– Тому що, перш за все «Срібний мольберт» – це спілкування, подорож і цікаві завдання. Це потужний старт. Для митця взагалі важливо спілкуватися, бачити щось нове, розвиватися, ставити перед собою складні завдання й шукати оригінальні шляхи їх вирішення. Гадаю, участь у конкурсі матиме вплив на світогляд і подальше життя усіх учасників – цьому сприяє знайомство з новими людьми і атмосфера змагання.

– Дай поради молодим художникам: як знайти свій шлях і відчути себе щасливим?!

– Кожен молодий художник сяє своєю персональною енергією, вона максимально виражена. Студенти самобутні, але в той же час підкорюються впливу довколишнього світу. Тому дуже важливо цим зовнішнім чинникам не піддатися. Насправді успіх – це відчуття щастя у цьому житті. Потрібно творити у своє задоволення – ось головне щастя!

– Ти знаєш, твої очі світяться і дійсно відчувається, що ти щасливий! Круто, коли людина не тільки дає поради молодим, а й сама так живе! Ми бажаємо вашій творчій родині багато натхнення і реалізації нових проектів!

© Культурно-мистецька фундація Brovdi Art