Інша країна, нові враження, невідома досі культура й традиції… Творчі люди не тямлять себе без подорожей, адже це завжди натхнення! За сприяння культурно-мистецької фундації Brovdi Art призер студентського конкурсу з живопису «Срібний мольберт» угорець Ґерґо Банкуті провів два тижні на Західній Україні: творив та знайомився з маловідомою для себе країною. Які враження залишилися у молодого митця – розповідає він сам.

«Уперше я приїхав в Україну у жовтні 2017 року, пройшов відбір на конкурс «Срібний мольберт», – пригадує Ґерґо. – Однокурсники, з якими я навчаюся в Будапешті, ніколи не були тут і досить скептично відреагували і на можливість взяти участь у конкурсі, і на мою поїздку в цілому, все ж таки телебачення формує певні стереотипи... Я ж ні на секунду не жалкую за тим часом, який провів в Ужгороді зокрема і Україні взагалі.

Чому я зараз повторно приїхав до Ужгорода? «Закохані» - саме таку назву має одна з трьох моїх конкурсних робіт, виконаних в рамках «Срібного мольберта», за яку я отримав безліч номінацій. Мені вцілому цікаві карти Таро, але саме під час поїздки в Україну я прочитав книгу про них і під враженням створив цю роботу. Однією з номінацій була арт-резиденція в Ужгороді, ось тому я знову тут.

Взагалі я задумав створити серію з 22 картин відповідно до кількості основних арканів карт Таро, усі в техніці оптичної ілюзії, а саме – тромплей. На арт-резиденції в Ужгороді зараз виконав третю із серії з назвою «Відлюдник» («The Hermit»). У цілому можна сказати, що я зараз, як і мій персонаж, в стані пошуку - пошуку самого себе і пізнання навколишнього світу через знання та досвід. Мені щастить на добрих людей і люблю подорожувати, часто подаю заяви на арт-резиденції, минулого року був в Болгарії, зараз  Україна, а восени поїду на семестр до Іспанії.

За неповних два тижні перебування в Ужгороді я мав змогу більш детально ознайомитися з цим містом та культурою. Вдень працював на резиденції, а у вільний час прогулювався вулицями міста, відвідував Ужгородський замок, скансен, художній музей, виставку художників із Дармштадту та виставку місцевих митців. Вечорами катався на велосипеді по набережній уздовж річки Уж, і це особливе місце зустрічей для багатьох містян мене приємно вражало. Ще познайомився із закарпатською кухнею, досить цікава та багата на різноманітну кулінарію. Борщ, вареники з картоплею, гречка та плов. Ці страви я вперше скуштував в Україні, і вони мені дуже «зайшли». І ще, звісно, квас, кефір, айран, які я пив уже раніше в Європі, але все ж таки тут вони справжні на смак.

Ще мені пощастило потрапити в часі в 70-ті роки минулого століття: я був короткий час в готелі «Закарпаття», а потім ми якось пішли пообідати в столову на меблевий комбінат «ФМК», і враження були досить сюрреалістичні, бо інтер’єр, екстер’єр та внутрішнє середовище цілком відповідає тій епосі. Прийшла навіть така думка: об’єднавшись, ці заклади та напевно ще й інші подібні, що пережили перебудову, могли би створити доволі цікавий туристичний напрямок для жителів Центральної та Західної Європи.

Я мав кілька екскурсій по монументальному мистецтву радянського періоду в Ужгороді,  бачив чудово виконані вітражі, мозаїки, розписи та сграффіто. І ці екскурсії значно доповнили мої рефлексії щодо подорожі в часі.

У Закарпатті багато цікавих фортець та архітектурних пам’яток, я відвідав Ужгородський та Мукачівський замки, замок Сент-Міклош, резиденцію Шенборнів «Карпати», Горянську Ротонду та побував у Невицькому на руїнах. Неприємне враження від нових корпусів у санаторії «Карпати», де дика синя металева стріха входить у дисонанс із ансамблем чудового маєтку Шенборнів. Також шкода, що Невицький замок, із якого відкривається прекрасна панорама на Ужанську долину, знаходиться у такому занедбаному стані, і це в той час, коли поруч із ним уже зведені та ще будуються сучасні «замки».   

Мені пощастило проїхатися українською залізницею з Ужгорода до Львова. Це, скажу відверто, також досить цікава пригода.

Львів вразив своєю архітектурою, великолюдністю та кількістю цікавих закладів. За короткий час ми побували в кількох галереях та інших місцях, мене навіть встигли люб’язно відшмагати в кафе «Мазоха». Я в захопленні, але для Львова одного дня замало, тому сподіваюся повернутися в це місто для більш детального ознайомлення. 

Пощастило потрапити на відкриття музею сучасного мистецтва Корсаків у місті Луцьк. Хороший простір для експонованих робіт. Добре бачити, що сьогодні щось відбувається для сучасного мистецтва. Сам музей знаходиться у великому розважальному комплексі, і щоб дістатися до нього необхідно пройти через ігрові дитячі зали, і в мене промайнула думка про Диснейленд у сучасному музеї мистецтва, де грайливі діти – самі художники.

Проведений час в арт-резиденції був дуже насичений подорожами та подіями, які всі й не опишеш, бо я ще потрапив і на дні народження, на весільне афтерпаті, на купальні в Косино і т. д.

Вдячний сім’ї Нікітчуків, які прийняли мене в себе як рідного, колективу та засновникам фундації Brovdi Art за підтримку та надані художні матеріали».   

Текст: Ґерґо Банкуті. Ужгород 20.08.-02.09.2018. 
Фото: Наталія Павлик, Олександр Нікітчук
© Культурно-мистецька фундація Brovdi Art