Уміння передати характер та настрій натурника, вловити його душу й закарбувати все це на папері чи полотні – ось та магія, яка підвладна, мабуть, лише художнику. Учасниця конкурсу «Срібний мольберт» Вероніка Засадна понад усе любить зображати людей, і поділилася своїм захопленням із нами.

Вероніка розповідає, що малювати людей їй подобалося з дитинства: «Мені здавалося, що коли на папері з’являється обличчя – це якась магія. Люди мені подобаються – цікаво розкривати їхні характери та настрої. Мене зачіпає людина та її стани».

Вероніка Засадна

У роботі над портретами дівчина найбільше полюбляє рисунок, однак працює і з олією та аквареллю. «Від природи я краще бачу фон і пропорції, ніж колір. На мою думку, колір навіть іноді заважає сприймати форму», – ділиться Вероніка. В рисунку дівчина комбінує соус із олівцями – це, як сама пояснює, дає змогу краще пропрацювати фон і деталі.

Найкраще, на думку Вероніки, їй вдаються портрети тих натурників, яких вона обирає сама. «У ході роботи відбувається духовний зв’язок із людиною, ми говоримо й порушуємо глибокі, часто особисті теми».

Зовсім нещодавно дівчина здобула перше місце на конкурсі рисунку імені К. Єлеви, який щорічно проводять у НАОМА, де навчається Вероніка. Подала чотири свої графічні роботи, одна з яких і принесла перемогу. «У цих роботах дуже багато мене. Ці портрети не постановочні – усіх людей я обрала сама, вони цікаві своїми манерами, зовнішністю», – пояснює дівчина.

«Натурник на портреті, котрий переміг, – це мій друг Володимир Федорук. Він режисер і актор, вміє входити в той чи той образ. Але на моєму портреті він справжній – такий, яким я його побачила. Хотіла показати його з осмисленого боку, щоб у портреті відчувалася думка», – розповідає художниця.

Утім, на портретах Вероніки Засадної не тільки інші люди, а й вона сама, тож під час виконання автопортрета на «Срібному мольберті» дівчина почувалася як риба у воді. «Часто зображаю себе, бо ця натура доступна в будь-який момент. Зараз я не женуся за портретною схожістю, бо, здається, вже можу намалювати себе з різних ракурсів навіть без дзеркала. Тому маю нагоду часто експериментувати над кольором і технікою виконання, стараюся відобразити свій стан чи характер. Та, зрештою, будь-яка робота художника – це вже автопортрет».

Текст: Ксенія Шокіна

Фото надані Веронікою Засадною

© Культурно-мистецька фундація Brovdi Art